Бажання

ВІН:
Навпроти сидів симпатичний хлопчина двадцяти років. Він мило усміхався, в очах виблискували вогні. Він веселився зі своїми друзями. На перший погляд і не скажеш, що в цей момент думками він був за кілька вулиць звідси, що його серце шалено билося. Ніхто б і не сказав, що в цей момент його хвилювало. На його обличчі був спокій. Але це здавалося лише на перший погляд. Насправді він чекав, коли закінчиться цей вечір і він засне. Бо тільки у снах до нього приходить ВОНА…
Вони ніколи не були знайомі. Їх погляди перетиналися кілька раз на вулиці. Він лише знав, як її звати. Вона для нього була загадкою, яку неможливо розгадати. А хотілося б…
Він побачив її вперше минулого року. Вона кудись поспішала, бігла на таксі, яке чекало її на окраїні вулиці. Він вловив її погляд і закохався. Циніки вважають, що не існує кохання з першого погляду, а він знаю, що це не так. З того моменту він старався побільше гуляти, щоб знову зустріти її. Але хіба можливо зустріти незнайому людину у великому місті ще раз? Потрібно бути великим оптимістом, щоб вірити у це. Але це була його єдина надія, яка змушувала кожен вечір вивчати вечірнє місто.
Пройшло немало часу з того моменту, коли він побачив її вдруге. Це трапилося випадково, одного гамірного дня, коли він повертався додому. Вона стояла на зупинці і чекала свого автобуса. Він вловив її погляд і його серце ніби облилося солодким медом, на душі стало приємно. Він не наважився підійти до неї, а лише спостерігав здалека. Через два тижні влаштувався на роботу у тому районі, щоб частіше її бачити. Тепер їхні випадкові зустрічі були частішими, але вони так і залишалися незнайомцями. Вона приязно йому усміхалася, а він старався вгадати, про що ж вона думає у цей час. Здавалося б, пора вже набратися сміливості і підійти, щоб познайомитися, але він не міг того зробити, бо боявся, боявся сам не знає чого.
Кожну ніч він засинав з думками про неї, з її іменем на устах, а прокидався серед ночі і пробував зрозуміти, чи то був сон, чи насправді вона була з ним. Кожен новий день був новим шансом її побачити, але водночас і кінцем сну, де вона його пестила. Він боявся, що своєю несміливістю втратить шанс і вона ніколи не стане його. А час минав…
Одного дня, вийшовши з дому раніше, він побачив її… Світле пишне волосся спадало на плечі, карі очі світилися від щастя, а на вустах була посмішка. Поруч стояв чоловік років тридцяти, яким садив її в авто. «Все, - подумав він, - я запізнився». Але вирішив все таки зізнатися у почуттях сьогодні ж, навіть якщо і не отримає взаємності.
Повертаючись з роботи, він купив великий букет квітів. Він не знав, які квіти вона любить, тому довірився своїй інтуїції. Поки чекав її біля під’їзду, згадав все те, що відбулося з того моменту, як вперше її побачив. З того дня напевно не пройшло і доби, щоб він не згадав про неї. Всі його думки заполонила лише вона. Кожен вечір, залишаючись один, він думав про те, з ким вона зараз, чому не поряд. Але на ці питання відповідей не було. Ніхто не знав, про його кохання, а друзі намагалися все частіше витягнути його з дому.
От і під’їхала машина. Та сама, що була зранку. Вийшов той самий чоловік, відкрив дверці і простягнув їй руку. Раптом вона побачила його, її погляд ніби пропалював, всередині кипіло… Він забув усі слова, які хотів сказати. Вона підійшла до нього…

ВОНА:
Того дна вона не почула дзвону будильника і проспала. Скоро вдягнулася, випила кави, викликала таксі, бо вже не встигала доїхати на роботу громадським транспортом. Так як робота була перспективна, гарантувала кар’єрний ріст, запізнюватися не можна було. До того ж заради неї вона покинула стаціонарну форму навчання. Вибігаючи з дому, вона побачила, що водій таксі зупинився на сусідній вулиці і що потрібно перебігати дорогу. Стоячи на переході, раптом поглядом вловила симпатичного хлопчину, який стояв від неї за декілька метрів і уважно спостерігав. Не було часу, щоб вивчати, що робилося навколо. Вона сіла у таксі і поїхала на роботу, проводжаючи поглядом незнайомця.
Після цього вона часто згадувала про нього. Її мучила цікавість, але ще більше – чому вона не може його забути. Часто, повертаючись додому, вона дивилася у вікно і хотіла побачити його знову і знову. Але такої нагоди не було. Вона була одна.
Вона була одна вже три роки. Жила окремо від батьків. Повністю себе забезпечувала. Її серце було розбите підлітковою захопливістю, але вона боялася згадувати що таке любов. Жити інертно вже давно стало для неї звичною вправою.
З часом вона бачила його все частіше і частіше. Усміхалася йому при зустрічі, але слова і досі не промовила. Боялася. Вона часто ловила його погляд на собі, але не могла сказати, що це може означати.
Часто відповіді на питання ми знаходимо у найнесподіваніший момент. А ця відповідь їй приснилася. І приснився їй він. Вона вже знала як його звати, хто він, що порішила його спокій і чого він хоче, але не може признатися. Сама ж вона не наважується підійти першою, але обіцяла собі, що зробить перший крок, якщо буде потрібно.
Половина сьомої ранку її розбудив телефонний дзвінок. Вона не любила рано прокидатися, але робота заставляла, тому з просоння почала шукати телефон, подумавши, що її викликають на роботу. Останнім часом її робочий день не був нормований. Вона не мала особистого життя, жила одна, їй не потрібно кожен вечір бігти до сім'ї. вона взяла на себе безліч обов’язків, які не можуть виконувати її співробітники, бо у них свої сім’ї. І хоча у неї було багато роботи, так вона не відчувала самотності. Об’їздила пів країни, побувала у багатьох куточках світу… Її життя стало роботою.
Дзвонив брат. Він давно планував приїхати з дружиною в гості, щоб навідати батьків.
- Тільки не кажи, що ти спиш. Я знаю, що зазвичай ти уже на ногах.
- Взагалі-то спала. У мене сьогодні вихідний. Я спланувала дещо зробити.
- План відміняються. Я сьогодні приїжджаю. Думаю, ти згодна будеш зустрітися зі мною. Ми давно не бачилися. Я скучив.
- Звичайно, заради тебе я відміню все.
Вона любила його, адже він завжди був її найкращою подругою, надійним плечем, другом і братом. Про неї він завжди знав усе, але нікому цього на розказував. І його вона любила найбільше.
- Я приїду. Коли?
- Я за тобою заїду. Через годину.
Вона встала, включила чайник і почала збиратися. У неї було дивне відчуття, ніби щось повинне сьогодні відбутися. Але все списала на зустріч з братом.
Він чекав її біля під’їзду. Такий же усміхнений, добрий, милий та рідний, таким він і залишився. Він теж був радий її бачити. Вона сіла в машину і була щаслива, що ще є на світі люди, яким вона потрібна. Раптом вона подивилася у вікно і побачила його… І зрозуміла, що повинно сьогодні відбутися.
Жіноча інтуїція ніколи її не підводила. І хто б чого не казав, вона на неї покладалася і ніколи не помилялася. Після бурхливо проведеного дня, сповнена емоцій, вона була готова розпочати нову сторінку свого життя.
Брат підвіз її до дому. Попрощавшись ще в машині, вона вийшла і попрямувала до нього, який чекав її не першу годину. А взагалі не перший місяць. Усмішка сяяла на її обличчі, очі блистіла, вона була готова все сказати за нього, бо давно знала, що почує.
- Я чекала на тебе, давно чекала. Я знала, що ти прийдеш, - мовила вона. Так вперше він почув її голос.
- Ти знала, що я прийду?
- Знала, завжди знала.
- Звідки?
- Не важливо. Це нехай буде секретом. А тепер скажи все, що хочеш. Не бійся…

Жіноче серце – глибокий океан таємниць. І що їх чекає попереду, ніхто не знає. Для когось ця історія казка, для когось - реалії життя. Але всі ми хочемо, щоб наше життя хоча б трішки було схоже на казку. Потрібно лише повірити в неї. Як в неї повірила я…

Ashlie